Восени 1941 р., прикриваючи Бориспільську дорогу, тут стояв в обороні на Рудці
харківський партизанський загін. Та хіба могли затримати 90 партизанів 4
німецькі дивізії? Половина тих харків'ян загинули і поховані в братській могилі
в центрі села. У роки німецької окупації з села на роботи до Німеччини було
вивезено 330 чоловік, 23 з них загинули. З 916 требухівців призову 1941 р. з
війни не повернулися більше 400. Загинули майже всі хлопці — випускники
Требухівсько'і школи 1939 1941 рр.
Мабуть, 1508 р. — час поселення в урочищі Іваничі. Зараз такого топоніма на
території села вже немає, зате збереглися схожі з ним місцеві прізвища Іваненко,
Іваницький. Після розорення Києва татарами Менглі-Гірея в 1482 р. литовці звезли
до Києва на відбудову замку до 20 тисяч людей. Очевидно, це й був час ключника
Треби. Серед втікачів і Іван, засновник Іваничів, і Сергій Глуховс.ький, і
ключник Треба. Втікачі могли бути родом із-за Дніпра, з білоруських земель.
Форма назви села Іваничі схожа на задніпровську традицію (Літковичі). Ще й
донині село Требухів виділяється специфічним своїм діалектом: "кунь", "вул",
"пул"… — це ознаки поліського північноукраїнського діалекту.