Одне з корінних поселень виникло в північній околиці села на глиняному горбі
вододілу річечок Кривої, притоки Десни і Пилявки, притоки Трубежа і Дніпра.
Горби не такі вже й високі, всього якийсь десяток метрів, але з них
відкриваються кілометрові далі, чудові перспективи. Саме по цих вершинах
вододілу, як і в Богданівці, проходила в давнину древня билинна королівсько-
княжа дорога з Києва до Чернігова. Це єдиний маршрут дороги, бо зі сходу
простяглися численні, колись труднопрохідні трубізькі болота, із заходу стояли
густі ліси, лежали сипучі піски Галаковщини, а ще далі, уже в заплаві Десни, –
болото Оврут. Ця вічна дорога і на північ, і на південь від Семиполок у різні
часи пролягала різними маршрутами: і через Остер, і через Козелець – Ніжин, і на
південь через Броварі або через Пухівку. Але всі маршрути проходили через
Семиполки.
У 1963 р. в Семиполках проживало 3476 чоловік, з них 1,9 тис. жінок і 1,5 тис.
чоловіків — відчувались наслідки минулої війни. Мізерну пенсію одержували не
всі. Її не мали домогосподарки, одноосібники, ті, хто не мав повного колгоспного
стажу. Низька врожайність — 74 ц з га картоплі, 7,3 ц з га зернових. Звичайна
бідність.