За переказом, усіх жінок і дітей татари вивели до ближнього лісу, до лісового
озера і там різали дітей на очах у матерів, а щоб не було чути людських криків,
били у великий барабан. Озеро з того часу і зветься Червивим. Чи то від пролитої
крові — Червене, чи то від людських трупів — Червиве. У довготривалій обороні
загинуло чоловіче населення, і тому татари помстилися, за своєю традицією, на
жінках і дітях.
У столипінську реформу в урочищі Двірець стояло поселення з п'яти хат. Па старих
картах показано туг винокурний завод і поселення під назвою Селище. Перед війною
всіх, хто жив у Двірці, переселили в хутір Травень. Бо колективізація! Колгосп
імені І іершого Травня організувався ще в 1928 р. Головою його був Федір Вірич.