До нас, на Броварщину

 
Перша письмова згадка про Світильне відома від 1362 р. Коли всі землі від Десни до Трубежа, від Рожнів до Світильного переходять у- власність князя Юрія Івановича Половця.1 Після татарської навали не пройшло і ста років, як Світильне піднялося з руїн. Місцеве населення врятувалося в трубізьких болотах і лісах.



На болоті кілька островів, що не затоплюються водою: Бондарів острів в урочищі Шаламовому, Калюпин острів. Зеленою стіною стоїть ліс на острові. Це найбільший трубізький острів з лісовими урочищами Леськове, Кривий Ріг, Ревине — залишками тих лісів, що ще донедавна покривали околиці Світильного. У старовину ці місця славились єзями і єзовищами, осетровими луками, бобровими гонами і землею бортною. Під Городищем води Трубежа, а за ними — піщано-соснові береги Шумаківки. Особливо красиве Світильне навесні, коли води Трубежа розливаються по широкій заплаві. Стоїш на історичній горі, на древньому городищі, а перед твоїм зором зливається в одне простір і ліс, історія і краса.