Село виникло в урочищі понад берегом річечки Стариці, на горбку серед боліт
Плави, Семенового, Пузирьового, Романового. У цьому місці в давнину стояв хутір
сотника. Йому належали й навколишні землі над річкою. Тут була левада сотника,
пізніше вигін, росли дуби, гай. Це був борис.иільський сотник, а не
гоголівський, бо хоч Гоголів і розташований недалеко за болотистою долиною річки
Рудки-Красилівки-Сгариці, але заселення требухівських земель, згідно з
письмовими джерелами, велося власниками Борисполя. А сам Требухів належав до
Бориспільської сотні. У документах бориспільського магістрату в лютому 1662 р.
записано: "Бориспільський полковник Григорій Гаркуша забрав хутір у Требухові,
що залишився після смерті Кирика, його жінки і синів, замовив упокой у отця
Симеона, священика требуховського, на чотири душі умертвенних, забрав
кириковський кгрунт".2
В основі назви села корінь "треба", слово, що означає місце або обряд
релігійного язичницького культу. Про це смутно згадується в деяких місцевих
переказах: "Там водились олені. Один мисливець попав у требуха. Звідси й назва
місця — Требухи." В іншому переказі згадується "бійня кочівників", яка була тут,
і церква з півмісяцем замість хреста, збудована "якимосі. татарином". Язичницьку
основу має і переказ про перемогу якогось требухівського борця над заїжджим. Ці
переказі і засвідчують сліди язичницького скіфського культу.