Наші невеликі села часто називають хуторами, бо вони таки були колись хуторами.
Та офіційний їхній статує — село. Переможець — село однієї вулиці. Його назва
походить від назви однойменного колгоспу. В радянські часи створювалася нова
географія, давні назви сіл замінювались назвами колгоспів. Людей привчали до
всіляких жовтнів, травнів, куйбишевих, леніних, Сталіних. Районні газети рябіли
цими назвами, а не традиційними назвами сіл. Великі села зберегли свої вікові
імена, а малі їх втратили.
Мабуть, 1508 р. — час поселення в урочищі Іваничі. Зараз такого топоніма на
території села вже немає, зате збереглися схожі з ним місцеві прізвища Іваненко,
Іваницький. Після розорення Києва татарами Менглі-Гірея в 1482 р. литовці звезли
до Києва на відбудову замку до 20 тисяч людей. Очевидно, це й був час ключника
Треби. Серед втікачів і Іван, засновник Іваничів, і Сергій Глуховс.ький, і
ключник Треба. Втікачі могли бути родом із-за Дніпра, з білоруських земель.
Форма назви села Іваничі схожа на задніпровську традицію (Літковичі). Ще й
донині село Требухів виділяється специфічним своїм діалектом: "кунь", "вул",
"пул"… — це ознаки поліського північноукраїнського діалекту.