До нас, на Броварщину

 
Епітет "плоска" є точним описом навколишньої місцевості. Місцевість не має навіть невеликого підвищення чи хвилястого рельєфу. Вірогідніше, що назва села пов'язана з гідронімом Плоска Руда. Назва цієї прикордонної річки Остерського староства відома з початку 17 с.т. Звідси і назва поселення на Плоскій Руді — Плоске. Назва річки Руда — традиційна, хоч місцева традиція дає своє трактування поняття руда-рудкж "переїхать рудку" — означає переїхати яму на дорозі або долину чи канаву.



Мабуть, 1508 р. — час поселення в урочищі Іваничі. Зараз такого топоніма на території села вже немає, зате збереглися схожі з ним місцеві прізвища Іваненко, Іваницький. Після розорення Києва татарами Менглі-Гірея в 1482 р. литовці звезли до Києва на відбудову замку до 20 тисяч людей. Очевидно, це й був час ключника Треби. Серед втікачів і Іван, засновник Іваничів, і Сергій Глуховс.ький, і ключник Треба. Втікачі могли бути родом із-за Дніпра, з білоруських земель. Форма назви села Іваничі схожа на задніпровську традицію (Літковичі). Ще й донині село Требухів виділяється специфічним своїм діалектом: "кунь", "вул", "пул"… — це ознаки поліського північноукраїн­ського діалекту.