У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були
сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь
тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в
післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного
шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?
Навіть спосіб утворення слова Запоріжжя (за порогами) характерний для багатьох
місцевих топонімічних назв: Закодачок, Зараттє, Загоїще, Загуловин, Заворичі,
Зазим'я і т.ін. І все це не випадково, все має зв'язок у цьому світі.