Семиполки і "прочие маетности" належали Лопухіну, київському коменданту. А з
1728 р. до 1753 р. — це володіння переяславського коменданта, кавалергарда
Хераскова.5 З цієї родини походить і Михайло Матвійович Херасков — випускник
Переяславського колегіуму, письменник, поет, ректор Московського університету.
Від братів Матвія і Михайла Хераскових, синів коменданта, ці землі за купчою
переходять до київського полковника Юхима Дарагана, пізніше до його сина Василя
і далі до Катерини Галаган. Українські дворянські роди Дараганів, Ґалаґанів
добре відомі.
Мабуть, 1508 р. — час поселення в урочищі Іваничі. Зараз такого топоніма на
території села вже немає, зате збереглися схожі з ним місцеві прізвища Іваненко,
Іваницький. Після розорення Києва татарами Менглі-Гірея в 1482 р. литовці звезли
до Києва на відбудову замку до 20 тисяч людей. Очевидно, це й був час ключника
Треби. Серед втікачів і Іван, засновник Іваничів, і Сергій Глуховс.ький, і
ключник Треба. Втікачі могли бути родом із-за Дніпра, з білоруських земель.
Форма назви села Іваничі схожа на задніпровську традицію (Літковичі). Ще й
донині село Требухів виділяється специфічним своїм діалектом: "кунь", "вул",
"пул"… — це ознаки поліського північноукраїнського діалекту.