Одне з корінних поселень виникло в північній околиці села на глиняному горбі
вододілу річечок Кривої, притоки Десни і Пилявки, притоки Трубежа і Дніпра.
Горби не такі вже й високі, всього якийсь десяток метрів, але з них
відкриваються кілометрові далі, чудові перспективи. Саме по цих вершинах
вододілу, як і в Богданівці, проходила в давнину древня билинна королівсько-
княжа дорога з Києва до Чернігова. Це єдиний маршрут дороги, бо зі сходу
простяглися численні, колись труднопрохідні трубізькі болота, із заходу стояли
густі ліси, лежали сипучі піски Галаковщини, а ще далі, уже в заплаві Десни, –
болото Оврут. Ця вічна дорога і на північ, і на південь від Семиполок у різні
часи пролягала різними маршрутами: і через Остер, і через Козелець – Ніжин, і на
південь через Броварі або через Пухівку. Але всі маршрути проходили через
Семиполки.
У вересні 1941 р. в хаті лісника залишили пораненого командира зведеного загону
моряків Дніпровської військової флотилії, того загону, який згадують і в
Світильному, і в Гоголеві, і в Русанові. Відомо, що командиром загону був майор
Добржинський, за свідченням місцевих жителів, родом із Кавказу. Ллє точно його
ім'я не встановлено. Безіменні останки з матроських могил з околиць Травня
переноховано в 1975 р. в братській могилі села Русанова.