До нас, на Броварщину

 
Одне з корінних поселень виникло в північній околиці села на глиняному горбі вододілу річечок Кривої, притоки Десни і Пилявки, притоки Трубежа і Дніпра. Горби не такі вже й високі, всього якийсь десяток метрів, але з них відкриваються кілометрові далі, чудові перспективи. Саме по цих вершинах вододілу, як і в Богданівці, проходила в давнину древня билинна королівсько- княжа дорога з Києва до Чернігова. Це єдиний маршрут дороги, бо зі сходу простяглися численні, колись труднопрохідні трубізькі болота, із заходу стояли густі ліси, лежали сипучі піски Галаковщини, а ще далі, уже в заплаві Десни, – болото Оврут. Ця вічна дорога і на північ, і на південь від Семиполок у різні часи пролягала різними маршрутами: і через Остер, і через Козелець – Ніжин, і на південь через Броварі або через Пухівку. Але всі маршрути проходили через Семиполки.



У вересні 1941 р. в хаті лісника залишили пораненого командира зведеного загону моряків Дніпровської військової флотилії, того загону, який згадують і в Світильному, і в Гоголеві, і в Русанові. Відомо, що командиром загону був майор Добржинський, за свідченням місцевих жителів, родом із Кавказу. Ллє точно його ім'я не встановлено. Безіменні останки з матроських могил з околиць Травня переноховано в 1975 р. в братській могилі села Русанова.