У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були
сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь
тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в
післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного
шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?
Польські хроніки 1622 р. згадують городище Світильне в Остерських землях.
Світильне, як і Бобрик та Рудня, належить Степану Аксаку/ Всі ці села мають
переважно козацьке населення.