До нас, на Броварщину

 
Не раз скакав конем із Києва до Чернігова по цій дорозі князь Володимир Мономах за один день, тут міняв він стомлених коней. Це давній прообраз пізнішої поштової дороги, її давноруський варіант. Село знаходилося на відстані денного переходу війська або купецького каравану від Києва. Місцевий фольклор зберіг назву Когіецького (купецького) колодязя і озера Обузного (Обозного), де ночували обози і де сукали на нічний випас коней у долині Сукач. Ця дорога мала місцеву назву Дукова (королівська) дорога.



Саме до татарських часів належить і поширений переказ про походження назви села: тут зупинилося сім татарських загонів, які Русь називала по-своєму — полками. Ймовірно, що полк відповідає татарській тьмі. Отже, татар було 70 тисяч, напевне, чоловік, а не воїнів, бо татари йшли в похід сім'ями.