До нас, на Броварщину

 
У 1939 р. колгосп бере участь у ВДНГ, а голова колгоспу Ю.Я. Бабич одержує золоту медаль і премію (мотоцикл) за вирощування високих врожаїв картоплі (180 ц/га) і полуниць.'1 У 1940 р. врожаї були ще вищі: зерна — 16 ц/га, картоплі — 210 ц/га, цукрових буряків – 362 ц/га, капусти — 612 ц/га, огірків – 180 ц/га, цибулі — 185 ц/га. Тут були найбільші в районі надої молока на корову — 2528 літрів/ Навіть на нинішній час це непогані результати. Але ці рекорди колгоспно- соціалістичної економіки у 2- 3 рази нижчі від європейських стандартів.



Алфер'єв переїздить до Семиполок і стає власником 7000 десятин землі — найбільшим землевласником Остерщини. Відома його пристрасть до полювання на вовків. Він будує винокурний завод, кінський завод, завод "шпанських" (іспанських) овець, закладає і регулярний парк в англійському стилі, рештки якого збереглися до нашого часу, висаджує клени, тополі, рідкісні на той час каштани і багато сортів бузку. З родини Алфер'євих виходять відомі лікарі. З ними має дружні стосунки російський письменник Лєсков. Дочка Алфер'єва Анна виходить заміж за прапорщика лейб-гвардії, майбутнього генерал-майора артилерії Петра Половцева. У 1870 р. Софія Алфер'єва, вдова генерала, виставила своє помістя на продаж. Сімейство Половцевих, як і Алфер'євих, Хованських, належить до вищого дворянства Санкт- Петербурзької губернії. Племінник Петра Половцева — член Державної Ради, а син його в 1917 р. — комендант Петрограда. Чи мають якийсь зв'язок петербурзькі Половцеви з князем Половцем-Рожиновським — не встановлено.