Ще один із варіантів переказу про заснування села грунтується на належності цих
земель до володінь "генерала Свиноєдова". Польські люстрації називають село
Слобідкою Деснянською, в якій налічувалось 14 дворів.
Селились тут на монастирських землях, ставали монастирськими людьми.
Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим
промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в
урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними,
бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і
козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.