Очевидно, ця катастрофа і перервала розвиток Світильного. Забули тоді люди свої
святині — легенди, пісні, казки. Хоч люди тут жили здавна, про що свідчать
знайдені в цих місцях кам'яні сокири і інші предмети давнього часу, але
язичницькі перекази не збереглися. До нас дійшов лише переказ про церкву з
людьми, які провалились крізь землю в урочищі Постови- товому, і аналогічний
переказ про якусь царицю, яка закляла поселення і затопила його в трясовині в
Западній долині.
В одному з поширених переказів розповідається, що в часи гетьмана Мазепи тут
вирубали ліси, щоб спостерігати за наближенням татар до Гоголева. Звідси і назва
— Плоске. Але в часи Мазепи татари вже не загрожували ні Плоскому, ні Гоголеву.
Плосківські ліси вирубані значно раніше, спочатку на будівельний ліс, а пізніше,
в часи Корецьких—Аксаків, на дьоготь, смолу, поташ. У річечці Смолянці часто
знаходили затонулі дубові колоди. Напевне, цей ліс сплавляли водою на лісопильні
Русанова, про які згадує Павло Алепський у 1(552 р. За іншим варіантом переказу,
в Гоголеві стояло військо, яке розчищало місцевість від лісу. Очевидно, це слід
козацького заселення Плоского.