Алфер'єв переїздить до Семиполок і стає власником 7000 десятин землі —
найбільшим землевласником Остерщини. Відома його пристрасть до полювання на
вовків. Він будує винокурний завод, кінський завод, завод "шпанських"
(іспанських) овець, закладає і регулярний парк в англійському стилі, рештки
якого збереглися до нашого часу, висаджує клени, тополі, рідкісні на той час
каштани і багато сортів бузку. З родини Алфер'євих виходять відомі лікарі. З
ними має дружні стосунки російський письменник Лєсков. Дочка Алфер'єва Анна
виходить заміж за прапорщика лейб-гвардії, майбутнього генерал-майора артилерії
Петра Половцева. У 1870 р. Софія Алфер'єва, вдова генерала, виставила своє
помістя на продаж. Сімейство Половцевих, як і Алфер'євих, Хованських, належить
до вищого дворянства Санкт- Петербурзької губернії. Племінник Петра Половцева —
член Державної Ради, а син його в 1917 р. — комендант Петрограда. Чи мають
якийсь зв'язок петербурзькі Половцеви з князем Половцем-Рожиновським — не
встановлено.
Наші невеликі села часто називають хуторами, бо вони таки були колись хуторами.
Та офіційний їхній статує — село. Переможець — село однієї вулиці. Його назва
походить від назви однойменного колгоспу. В радянські часи створювалася нова
географія, давні назви сіл замінювались назвами колгоспів. Людей привчали до
всіляких жовтнів, травнів, куйбишевих, леніних, Сталіних. Районні газети рябіли
цими назвами, а не традиційними назвами сіл. Великі села зберегли свої вікові
імена, а малі їх втратили.