До нас, на Броварщину

 
У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?



Плоске — звичайне козацьке село, де в хатах висять на стінах рушники з вишитими квітами, — звичайна плоска земля. А люди, які на ній живуть, — це цвіт землі, вічні хлібороби.