До нас, на Броварщину

 
Напередодні революції село жило небагато, але селянські господарства мали рівномірні достатки. На один двір припадало по дві десятини землі. Найбільшим землевласником був місцевий священик Галаган. Він мав 70 десятин, але то були землі не особисті, а церковні. Землі не вистачало, і требухівці йшли в Таврію, до німців-колоністів на заробітки.



Край лісу і хутора невеликий монумент невідомим солдатам, які загинули 1941 р. На ньому замість звичної зірки над братською могилою — хрест. А поряд занедбана свята криничка.