У переказі, записаному від Євдокії Дідусь, розповідається: "Був землетрус і
наплив піску і мулу, який знищив город Чан. Після землетрусу жив в Києві король,
і держав в тюрмі 6 чоловік. А ключником був Треба, який і випустив їх. Забрались
вони в глухе місце, що лісом поросло, і там оселились. Коли король помер, то
забрали вони з Києва і свої сім'ї. До них стали прибувать люди і поставили
маленьку церкву. Прізвища гіершопоселенців були: Хромець, Шуляк, Кривенко,
Корнійко, Мельниченко, Дідусь і Треба. Найстарішим серед них був Дідусь".
Навесні 1920 р. селяни "виставили фронт", виступили проти радянської влади. В
обороні села взяло участь близько 300 селян, озброєних вилами, обрізами. У
відповіді) село обстріляли з гармат, атакували кіннотою, спалили. Кажуть, що
загинув кожний десятий житель села.