Селились тут на монастирських землях, ставали монастирськими людьми.
Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим
промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в
урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними,
бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і
козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.
У голодомор загинуло 86 соболівців. Це слабші. Решта пухли, голодували, але
вижили. Та той страшний голод залишив слід на все їхнє життя. Під час війни
загинуло ще 38 жителів Соболівки. За 11 років першої і другої світової та
громадянської воєн село втратило менше своїх людей, ніж за 5 голодних місяців
1933 р. Село стало хутором. Голодомор був страшніший за найстрашнішу війну.
Соболівка — поки що єдине село району, де з ініціативи місцевих жителів
встановлено, пам'ятник невинним жертвам штучного голодомору. Велика заслуга в
цьому Василя Онопрієнка.