До нас, на Броварщину

 
У післявоєнні роки, в п'ятирічку хімізації і меліорації, екскаватори прорили в заплаві річки канал, знищивши природне русло.



Монастирські селяни трсбухівської вотчини платили хлібний податок за землю, за пасовиська, за вінчання в церкві, за переїзд через монастирські річки, за помол у млині. А ще платили подушну подать і подать державі па утримання війська. Та загалом монастирські повинності не були дуже обтяжливі, і село росло й розвивалось. У 1737 р. тут було 77 монастирських дворів і 20 козацьких, 799 душ населення.1"