У Соболівці тепер майже немає малих дітей. Пішли з села молоді люди, здатні на
кохання, продовження роду. Споконвіків це романтичне почуття бриніло в повітрі
над чарівною річкою любові Любичем. Тепер немає в Соболівці красивих деснянських
дівчат, вони поїхали до великих міст. Не чує вже швидка Любич палких освідчень у
коханні, не вигойдує на своїх хвилях білоголових і чорнявих соболівс.ьких дітей.
Та люблять її відданою любов'ю соболівці — люди, яким судилося тут народитись,
жити, бути нещасними і щасливими, звідси відійти в інші світи…
Справжніми катастрофами-потопами були для села деснянські повені. Найбільша з
них знаменита очаківська повінь 1845 р. па Десні і Дніпрі. Вода піднялася па сім
метрів і зруйнувала Старе село. Вцілілі жителі переселились на лівий берег, де
на найвищому місці свиноїдсько'і гряди заснували нове, село.