До нас, на Броварщину

 
Напередодні революції село жило небагато, але селянські господарства мали рівномірні достатки. На один двір припадало по дві десятини землі. Найбільшим землевласником був місцевий священик Галаган. Він мав 70 десятин, але то були землі не особисті, а церковні. Землі не вистачало, і требухівці йшли в Таврію, до німців-колоністів на заробітки.



Будівництво "хрущовських домиків" — новітнього варіанту вічної ідеї "потьомкінської деревні" — закінчилося безславно: будиночки швидко розвалились, а людей ще довго примушували виплачувати за них значні суми грошей.