До нас, на Броварщину

 
Родовиті Дарагани, Хованські, Алфер'єви, Половцеви жили в селі, їх ховали на цвинтарі коло церкви. Церква була з трьома банями, з золотими маківками, покрита залізом, пофарбованим у зелений колір. Було тут три приходи, багаті царські позолочені ворота. Особливо гордилися церковники дзвонами, привезеними аж із Брянська. Вони були з домі піком срібла і давали чудовий передзвін.



В основі назви села корінь "треба", слово, що означає місце або обряд релігійного язичницького культу. Про це смутно згадується в деяких місцевих переказах: "Там водились олені. Один мисливець попав у требуха. Звідси й назва місця — Требухи." В іншому переказі згадується "бійня кочівників", яка була тут, і церква з півмісяцем замість хреста, збудована "якимосі. татарином". Язичницьку основу має і переказ про перемогу якогось требухівського борця над заїжджим. Ці переказі і засвідчують сліди язичницького скіфського культу.