Родовиті Дарагани, Хованські, Алфер'єви, Половцеви жили в селі, їх ховали на
цвинтарі коло церкви. Церква була з трьома банями, з золотими маківками, покрита
залізом, пофарбованим у зелений колір. Було тут три приходи, багаті царські
позолочені ворота. Особливо гордилися церковники дзвонами, привезеними аж із
Брянська. Вони були з домі піком срібла і давали чудовий передзвін.
В основі назви села корінь "треба", слово, що означає місце або обряд
релігійного язичницького культу. Про це смутно згадується в деяких місцевих
переказах: "Там водились олені. Один мисливець попав у требуха. Звідси й назва
місця — Требухи." В іншому переказі згадується "бійня кочівників", яка була тут,
і церква з півмісяцем замість хреста, збудована "якимосі. татарином". Язичницьку
основу має і переказ про перемогу якогось требухівського борця над заїжджим. Ці
переказі і засвідчують сліди язичницького скіфського культу.