До нас, на Броварщину

 
В одному переказі-притчі розповідається про жорстокість шляхтича і його смерть: "їхав якось польський пан з Літок, у вовчий час, у місяць лютий. їхав кіньми, в кожухах з жінкою і малою дитиною. І напали на них вовки серед лісу. Втікали, але вовки, от-от доженуть. 1 тоді викинув пан вовкам дитину. Та вовки дитину, жінку і коней не зачепили, а ще з більшою люттю накинулись на пана і розірвали його". Така легенда про смерть шляхтича і вовче лицарство. Вона може бути схожа на правду, адже середньовіччя було жорстоким, дитяче життя тоді зовсім не цінувалося. Дитина, очевидно, була від жінки-русинки, і шляхтич міг не жаліти чужої крові. А вовче благородство теж відоме, бо вовки тільки в крайньому разі кидаються на людей.



Цікава одна деталь: у Семиполках починав революційну і військову діяльність радянський маршал 1С. Конєв, молодший фейєрверкер другого окремого артдивізіону. Під час Жовтневої революції він був поблизу Києва в м. Семиполки на стороні більшовиків, як член батарейного комітету брав участь в організації виступів проти Центральної Ради, на захист арештованих нею більшовиків. У листопаді гайдамаки під конвоєм вислали його в ІЧ'ФСІ'. Брав активну участь у боротьбі проти троцькістсько- бухарінських ворогів народу, агентів німецько-японського фашизму, особливо па Україні, проти бандита Примакова та інших." Це дані з автобіографії маршала, написаної після війни в 1947 р. Запам'яталися йому Семиполки.