Монастирські селяни трсбухівської вотчини платили хлібний податок за землю, за
пасовиська, за вінчання в церкві, за переїзд через монастирські річки, за помол
у млині. А ще платили подушну подать і подать державі па утримання війська. Та
загалом монастирські повинності не були дуже обтяжливі, і село росло й
розвивалось. У 1737 р. тут було 77 монастирських дворів і 20 козацьких, 799 душ
населення.1"
Назва Сотницького хутора зберігалася за селом ще в довоєнні і післявоєнні роки.
Аж у часи Брежнєва її замінено назвою колгоспу — "Переможець". Так стали писати
в документах і на топографічних картах. Навіть спомин про сотника комусь не
давав спокою, от і стерли "націоналістичні", "хуторянські" назви з географічної
карти.