До нас, на Броварщину

 
Стратегічне будівництво першо­класної трансєвропейської дороги від Балтики до Чорного моря активізу­валося після поразки Російської імперії в Кримській війні. Будувалась дорога традиційно. Виймали чорний мул до глини, засипали сірою і червоною глиною. На глину клали бутове каміння, а по боках дороги — дубові плахи, щоб дорога не розсувалась. Дорогу, викладену бутовим камінням, місцеві жителі назвали "гарбузовою". Завершили будувати дорогу в 1861 р. Коли будувалось Санкт-Иетербурзьке шосе, серед грабарів був і димерчанин Скиба, який при будівництві мав сторожку і в ній жив.



Деякий час на місці волості був і Семиполківський район. Під час війни село опинилося в центрі подій німецького наступу 1941 р. через Остер на Київ. На північній околиці села проходили кровопролитні бої, про які згадується в німецьких джерелах (П.Філіппі "Прип'ятська проблема"). Німці поховали своїх загиблих на кладовищі, а- наших поховано в своїх окопах безіменними.