До нас, на Броварщину

 
Солтану із знатного старовинного роду. Близько 1662 р. він уже мав дорослих синів. Очевидно, смерть Кирикової родини пов'язана з обставинами московсько-української війни 1658 p., розоренням ІІІереметьєвим околиць Гоголева. Спочатку Сотницький хутір був Кириковим хутором. У тих же документах 1685 р. згадується вже Сотницький хутір біля гаю Клинець. Відбувається судовий розділ гаю між братами Корнієнками з Дударкова з виїздом на місце.



У переказі, записаному від Євдокії Дідусь, розповідається: "Був землетрус і наплив піску і мулу, який знищив город Чан. Після землетрусу жив в Києві король, і держав в тюрмі 6 чоловік. А ключником був Треба, який і випустив їх. Забрались вони в глухе місце, що лісом поросло, і там оселились. Коли король помер, то забрали вони з Києва і свої сім'ї. До них стали прибувать люди і поставили маленьку церкву. Прізвища гіершопоселенців були: Хромець, Шуляк, Кривенко, Корнійко, Мельниченко, Дідусь і Треба. Найстарішим серед них був Дідусь".