Селились тут на монастирських землях, ставали монастирськими людьми.
Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим
промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в
урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними,
бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і
козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.
Є варіанти назви села — Світильне, Світильня, Світильново. З переказу відомо, що
тут був хутірець над Трубежем, кругом плавні, і на горі ставили ліхтарі, щоб
було видно, куди їхать. Тут же ходив паром, і ліхтарі стояли на обох берегах.