У Соболівці тепер майже немає малих дітей. Пішли з села молоді люди, здатні на
кохання, продовження роду. Споконвіків це романтичне почуття бриніло в повітрі
над чарівною річкою любові Любичем. Тепер немає в Соболівці красивих деснянських
дівчат, вони поїхали до великих міст. Не чує вже швидка Любич палких освідчень у
коханні, не вигойдує на своїх хвилях білоголових і чорнявих соболівс.ьких дітей.
Та люблять її відданою любов'ю соболівці — люди, яким судилося тут народитись,
жити, бути нещасними і щасливими, звідси відійти в інші світи…
Хоч постійного хутора тут і не було, але в цій місцевості добре збережено
пам'ять про Шевченкову Катерину. Місцеві жителі стверджують, що саме біля святої
кринички вона відпочивала. Чи не в місцевому шинку купила вона медяник? Ліс,
хата лісника, свята криничка, неподалік Глибока долина… Димерський переказ про
хлопчика на постоялому дворі… Чи не в цих краях сталася трагедія Шевченкової
героїні?