До нас, на Броварщину

 
До революції поряд зі Скибином побудований клінкерний завод і з Броварів прокладено вузькоколійку. Після революції тут, як і скрізь, організовано колгосп — "Більшовик". Перед війною була навіть 4-класна школа, куди ходили вчитися діти з сусідньої Ка л и п і в ки.1



У переказі, записаному від Євдокії Дідусь, розповідається: "Був землетрус і наплив піску і мулу, який знищив город Чан. Після землетрусу жив в Києві король, і держав в тюрмі 6 чоловік. А ключником був Треба, який і випустив їх. Забрались вони в глухе місце, що лісом поросло, і там оселились. Коли король помер, то забрали вони з Києва і свої сім'ї. До них стали прибувать люди і поставили маленьку церкву. Прізвища гіершопоселенців були: Хромець, Шуляк, Кривенко, Корнійко, Мельниченко, Дідусь і Треба. Найстарішим серед них був Дідусь".