Монастирські селяни трсбухівської вотчини платили хлібний податок за землю, за
пасовиська, за вінчання в церкві, за переїзд через монастирські річки, за помол
у млині. А ще платили подушну подать і подать державі па утримання війська. Та
загалом монастирські повинності не були дуже обтяжливі, і село росло й
розвивалось. У 1737 р. тут було 77 монастирських дворів і 20 козацьких, 799 душ
населення.1"
За чиїмось диявольським задумом у шестидесяті роки 20 ст. цвинтар спотворено
траншеями, і останки князів, генералів, панів, козаків та селян викинуто на
сміття. І так було не тільки в Семиполках. На місці некрополів будувати
господарські будівлі. Може, хоч наші розумніші потомки поставлять на місці
200-літнього цвинтаря пам'ятний хрест?