До нас, на Броварщину

 
Плоске — звичайне козацьке село, де в хатах висять на стінах рушники з вишитими квітами, — звичайна плоска земля. А люди, які на ній живуть, — це цвіт землі, вічні хлібороби.



Селились тут на монастирських землях, ставали монастир­ськими людьми. Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними, бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.