Село виникло в урочищі понад берегом річечки Стариці, на горбку серед боліт
Плави, Семенового, Пузирьового, Романового. У цьому місці в давнину стояв хутір
сотника. Йому належали й навколишні землі над річкою. Тут була левада сотника,
пізніше вигін, росли дуби, гай. Це був борис.иільський сотник, а не
гоголівський, бо хоч Гоголів і розташований недалеко за болотистою долиною річки
Рудки-Красилівки-Сгариці, але заселення требухівських земель, згідно з
письмовими джерелами, велося власниками Борисполя. А сам Требухів належав до
Бориспільської сотні. У документах бориспільського магістрату в лютому 1662 р.
записано: "Бориспільський полковник Григорій Гаркуша забрав хутір у Требухові,
що залишився після смерті Кирика, його жінки і синів, замовив упокой у отця
Симеона, священика требуховського, на чотири душі умертвенних, забрав
кириковський кгрунт".2
Боннський був не простим шляхтичем, а намісником остерського старости, бо
щорічно отримував по 50 злотих з королівської казни. До шляхтича, очевидно,
почали підселятися козаки Сагайдачного, і трохи південніше дотатарського
поселення виникає слобода Семиполки. В козаччину за Остром уже починалися
московські землі, і московсько-української торгівлі майже не було, А от древня
дорога з Літок на Ніжин відроджується знову, знову обози по ній піднімають
пиляву. Там, де вона пересікалася з древньою Київською дорогою, і оселився
шляхтич. А вже вздовж дороги почали селитися й козаки, і Уланська дорога стала
центральною вулицею села. Пізніше тут виник цвинтар, збудували церкву, земську
школу.