До нас, на Броварщину

 
Син Петра Половцева Андрій, поручик кавалергардського Його величності полку, пішовши у відставку, створює в селі на п'яти тисячах десятин землі зразкову економію з молочною фермою, продукція якої вивозилася до Києва. Своєму управляючому Радзевичу він платить 300 крб. на рік, а економці Горецькій — 400 крб. Шість дівчат-служниць отримують по ЗО крб. на рік.



Якби то була тільки дизентерія! На висоту руки на деревах у селі не залишилось жодного листочка! Розсекречені й оприлюднені документи переконливо свідчать, що голод було організовано штучно. Та комуністи і зараз не хочуть читати такі документи, вірять самі своїй брехні. Скільки ж можна?!