Селились тут на монастирських землях, ставали монастирськими людьми.
Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим
промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в
урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними,
бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і
козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.
Виникли татарська версія і версія про особливу семиполківську вишивку: "сім
пілок" — сім візерунків. За іншою версією, в заплаві річечки Пилявки-ІІоловиці
можна нарахувати сім полів, підвищень- вододілів болотистої долини, на яких
розкинулось село. Це знову традиція числа сім, міста-поселення на семи горах
(Київ, Париж, Рим). Жителі деяких навколишніх сіл вимовляють нгізву села як
Симилілки.