Найдавніші письмові українські джерела про наш край, які дійшли до нас, описують
події, пов'язані з селом Свиноїди. Це судові справи за володіння свиноїдськими
землями між остерським боярином Семеном Рожи- новським і київськими
монастирями.1 Цим документам більше 400 років, і написані вони тодішньою
українською мовою. Зберігаються ці справи в інституті рукописів ПАНУ, інших
державних архівах. Ще з 1569 р. Свиноїди відомі як цінне і давнє володіння
Видубицького монастиря. А у 1576 р. Семен Рожиновський робить наїзд на спірні
церковні землі, виправдовуючись тим, що не встановлено точних кордонів
монастирських земель і його власних володінь.
Традиційне заняття сільського населення в давнину — рибальство і розведення
свиней. Свиней випасали в ближніх дібровах, на деснянських островах, часто
годували рибою. Від того давнього промислу село і дістало свою назву — Свиноїди.
Та ця давня назва-кличка села могла виникнути тільки за наявності поблизу
поселення людей, які не їли свинини. Такі традиції характерні для східних
степових народів, які м'ясо свині вважають нечистим.